Основа методології Музею воєнного дитинства – робота через артефакт. Це не просто колекція особистих речей, фотографій, документів та інших пам’яток воєнного досвіду. Кожен з цих предметів – спогад про війну людини, чиє дитинство змінив збройний конфлікт.
Для того, щоб ці свідчення були збережені та почуті, наші дослідники проводять інтерв’ю та документують досвід дітей в умовах війни. Респонденти – це люди, дитинства яких торкнувся збройний конфлікт, а також діти, що все ще знаходяться під впливом військової агресії.
У своїй роботі Музей користується трьома базовими принципами:
Не буває неважливих свідоцтв. Ми впевнені, що кожна історія додає ще одну деталь до складної картини історії сучасного збройного конфлікту в Україні. Наше завдання – документування дитячого досвіду війни та його презентація.
Ми прагнемо до точної передачі тексту джерела. Створюючи наші експозиції, ми не приоретизуємо їх. Нас цікавить особистий досвід переживання війни, а не зміст історії.
Наша робота неможлива без дослідників та волонтерів. Неможливо створити та наповнити Музей без допомоги цих людей. Для того, щоб знайти свідків, опитати їх, розшифрувати інтерв’ю та завантажити їх на веб-платформу Музею, потрібна постійна підтримка десятків небайдужих.
Особливості проведення інтерв’ю
Проведення такого інтерв’ю вимагає від дослідників дотримання чіткої методології та етичних принципів. Основа роботи Музею воєнного дитинства – розуміння, що кожна дитина має суб’єктність. Попри складні умови свого дорослішання, вони залишаються активними членами суспільства, голос яких має бути почутий.
Наш музей має налагоджену систему навчання інтерв’юерів. Зокрема, проводяться обов’язкові тренінги на тему етики та методів збору інформації. Професійний підхід до чутливої теми воєнного досвіду допомагає уникнути повторної травматизації респондентів. Основний принцип взаємодії з учасниками – вони мають піти в такому ж стані, у якому прийшли на зустріч.
У своїй роботі працівники Музею дотримуються максимальних стандартів етики та принципів захисту персональних даних героїв. Базовий документ, на який ми спираємося під час роботи, обробки свідоцтв та підготовки експозиції – «Етика у соціальних та гуманітарних науках» Європейської Комісії.
Процес архівування
Процедура збору музейних артефактів та включення їх до колекції проводиться відповідно до міжнародних музейних стандартів, визначених Міжнародною радою музеїв (МРМ). Це, зокрема, гарантує довгострокове збереження речей у тому ж вигляді, що нам їх передали учасники.
Музей воєнного дитинства підписує з кожним учасником (або його батьками чи опікуном, якщо людина неповнолітня) договір, який містить згоду на обробку персональних даних та фіксує факт передачі особистої речі. Він надає їм право у будь-який момент сконтактуватися з нами, дізнатися стан своєї пам’ятки, прийти і подивитися на неї, або навіть назавжди забрати з колекції.
Учасники
Музей воєнного дитинства прагне надати кожному можливість бути почутим і задокументувати свій досвід. У проєкті може взяти участь будь-хто, на чиє дитинство вплинув чи продовжує впливати збройний конфлікт, незалежно від місця проживання, етнічного походження, релігійних переконань і рівня освіти. Щоб поділитися своїми спогадами про війну та передати свої пам’ятні речі до музейної колекції, достатньо заповнити коротку заявку на сайті Музею. Формальна вимога проєкту – на момент початку воєнних дій учасник має бути хоча б на день молодший 18 років.