Ми переконані, що історії дітей, на дорослішання яких вплинули збройний конфлікт на Донбасі, тимчасова окупація Криму та вимушене внутрішнє переселення, мають бути почутими. А тому відкрили в Україні філію Музею воєнного дитинства, що був започаткований у Боснії та Герцеговині.
Ідея створення Музею воєнного дитинства з’явилася в Ясмінко Галіловича, засновника та директора Музею, під час роботи над книгою «Воєнне дитинство: Сараєво 1992–1995 роки»:
«За два з половиною роки роботи над книгою я мав нагоду зустрітися з сотнями учасників і почути їхні історії та усні свідчення. Я зрозумів, що дорослішання під час війни — це складний і універсальний досвід, який досі мало досліджений. Багато респондентів показували мені пам’ятки з війни або розповідали про них. Це були особисті речі, фотографії, щоденники, листи, малюнки та інші документи. Однак, з часів війни минуло вже двадцять років, тому велику кількість цих предметів було загублено під час переміщення, випадково викинуто чи пошкоджено. У травні 2012 року я створив перший начерк концепції «Музею воєнного дитинства». Я мріяв розмістити ці пам’ятки в музеї, щоб зберегти їх назавжди.
Три роки потому — в травні 2015 року — розпочався процес створення Музею. За кілька місяців колекція вже налічувала сотні предметів і документів. Та створення Музею є важливим не лише для збереження пам’яток-спогадів про воєнне дитинство. На відміну від інших воєнних музеїв, ми документуємо досвід тих, хто не мав ніякого впливу на початок війни, але все одно постраждав від її наслідків. Дитячі історії є надзвичайно важливими, бо саме вони можуть стати підґрунтям для досягнення порозуміння, що є ключовим у процесі примирення».
Місія Музею воєнного дитинства — постійно документувати та оцифровувати матеріали, пов’язані з дорослішанням під час війни, відповідно до найвищих стандартів, і представляти архівні матеріали в різних медіа з метою інформування широкої аудиторії про цей досвід.
Бачення Музею воєнного дитинства — допомогти людям подолати наслідки психологічних травм і запобігти травмуванню інших, водночас зміцнити порозуміння на колективному рівні, що сприятиме особистому і соціальному розвитку.