Шукаємо у проєктну команду уважну до деталей, відповідальну та проактивну людину, яка розуміє специфіку роботи музею та забезпечуватиме організаційну підтримку наших проєктів.

Обовʼязки

Технічний та організаційний супровід заходів:

• Асистування у плануванні та організації заходів, зустрічей, виставок та освітніх воркшопів (онлайн та офлайн).
• Онлайн: повне адміністрування Zoom (налаштування посилань, реєстраційних форм, хостинг конференцій із сесійними залами, модерування чату, запуск запису). 
• Офлайн: пошук та бронювання локацій, організація кейтерингу, закупівля та підготовка роздаткових матеріалів, зустріч та координація учасників та інші допоміжні задачі залежно від специфіки події.
• Операційний супровід збору даних: технічне налаштування інструментів (Google-форми, анкети реєстрації, опитувальники зворотного зв’язку), контроль за їх вчасним заповненням, первинна перевірка та структурування матеріалів для звітності та подальшого аналізу.
• Організація та координація внутрішніх командних подій (проєктних зустрічей, ретритів, тренінгів тощо).

Проєктна логістика та робота з підрядниками:

• Координація логістики проєктних активностей відповідно до затверджених планів і таймлайнів.
• Пошук та взаємодія з підрядниками/постачальниками (модератори виставок, фотографи, поліграфія тощо): налагодження комунікації, постановка чітких ТЗ та контроль термінів.
• Первинна перевірка якості виконаних робіт (наприклад, звірка макетів перед друком).

Комунікація та документація:

• Комунікація з командою, партнерами організації та залученими спеціалістами щодо проєктних задач.
• Організація зустрічей із командою, партнерами проєкту, стейкхолдерами (створення посилань, планування в Google-календарі тощо).
• Ведення meeting notes (протоколів зустрічей) 
• Комунікація з учасниками подій, спікерами та партнерами в межах проєктних задач.

Звітність та систематизація:

• Ведення трекінгу проєктних активностей та використання інструментів моніторингу й оцінки (MEL).
• Збір та первинна обробка фідбек-форм, ведення баз даних учасників та відвідуваності 
• Підготовка донорських звітів спільно з менеджеркою проєктів
• Асистування у підготовці інформації для проєктних пропозицій та внутрішніх презентацій.

Навички та досвід

Hard skills:

• Досвід участі в реалізації проєктів у сфері культури, освіти чи громадського сектору від 1 року (враховуємо стажування та волонтерство).
• Розуміння базових принципів проєктної роботи та координації процесів.
• Володіння англійською мовою на рівні B1 та вище.
• Вільне письмове та усне володіння українською мовою.
• Впевнена робота з Google Workspace (Drive, Docs, Sheets, Calendar) та Zoom (керування конференціями, правами, кімнатами).
• Досвід роботи з месенджером Slack і таск-менеджерами (Asana, Trello) буде перевагою.

Soft skills:

• Автономність і проактивність: здатність самостійно вирішувати технічні та операційні запити, вчасно інформувати про ризики.
• Високий рівень самоорганізації: вміння пріоритезувати завдання, самостійно планувати робочий час, дотримуватися дедлайнів та підтримувати робочі процеси без мікроменеджменту.
• Увага до деталей та ретельність. 
• Чутливість та етичність у роботі з досвідами війни.
• Сильні усні та письмові комунікаційні навички.

Умови роботи

• Повна зайнятість (пн–пт, 10:00–18:00).
• Гібридний формат (2–3 дні на тиждень працюємо в офісі у центрі Києва).
• Можливі відрядження по Україні та за кордон у межах проєктів.

Надсилайте резюме та короткий мотиваційний лист про те, чому вам цікаво працювати в команді музею до 14 червня 2026 року включно на адресу info.ukraine@warchildhood.org. Тема листа: «Проєктний/а асистент/ка у Музей воєнного дитинства».

Етап співбесід розпочнеться у другій половині червня. Очікуваний початок роботи — липень 2026 року. Ми повідомимо вас про результат розгляду вашої кандидатури, щойно завершимо відбір.

Станом на січень 2026 року колекція музею налічує понад 856 інтерв’ю та 1476 предметів — це найбільший архів історій дитинства під час російсько-української війни від 2014 року. Паралельно музей збирає історії людей, чиє дитинство зачепила Друга світова війна, вибудовуючи ширший історичний горизонт дитячого досвіду.

Музей документує, архівує, створює освітні програми та говорить про ці історії міжнародній аудиторії. Усі ці процеси відбуваються паралельно з повітряними тривогами, перебоями електроенергії та постійною невизначеністю.

Робота з воєнним досвідом, що не завершився

Один із головних викликів — робота з досвідом, який не має визначеного завершення. Музей документує історії, що відбуваються просто зараз.

Дослідники описують воєнне дитинство не як подію минулого, а як тривалий стан: частина дітей досі живе під обстрілами, інші — за кордоном і переживають тривогу за близьких. Документування триває тому, що триває життя.

Водночас діти часто применшують власний досвід, вважаючи, що «не пережили нічого важливого», тому команда працює не лише зі спогадами, а й із правом дітей на власну історію. Важливою частиною цієї роботи стає вміння не нашкодити і не ретравматизувати.

«Діти та підлітки заслуговують на простір говорити і про свої травми, і про свої радощі, не соромлячись бути щасливими. Вони заслуговують просто жити», — говорить менеджерка цифрових платформ Анна Курницька.

Позиція команди звучить принципово: дітей не можна перетворювати на символи чи метафори майбутнього.

Інституція в умовах постійної невизначеності

За чотири роки війни тимчасові рішення стали новою нормою. Команда розширилася, з’явилися нові ролі й операційні процедури.

Програмна директорка музею Світлана Осіпчук говорить про інституційне дорослішання: команда стала передбачуванішою для партнерів, а формалізація процесів допомогла підтримувати стабільність у нестабільних умовах.

«Продовжувати роботу в стані постійної невизначеності для мене також про щоденну підтримку і розуміння. Команда дає мені резерв, страховку, звідки можна зачерпнути ще сил і продовжувати, коли вже здається, що власних сил більше немає», — додає проєктна менеджерка музею Рената Чечель.

Для Оксани Карп’юк, операційної директорки та директорки з розвитку, цей період означає переосмислення ролі інституції: «Наше завдання — продовжувати робити звичне в ненормальних умовах. Ми йдемо за планом А, маємо плани B і C і готові переглядати їх залежно від обставин».

Війна стала постійним контекстом роботи. Команда говорить про довгу дистанцію, де невизначеність стала нормою і особливо важливими стали гнучкість, пріоритизація і турбота про себе.

Наполегливість як щоденна практика

У відповідях постійно звучить одна ідея — наполегливість.

Для Олександра Воронюка це «жити і тягнути, навіть коли не тягнеться». Для Андрія Боруті — мати надію на майбутнє. Оксана Карп’юк говорить про роботу «крок за кроком», покладаючись на команду і приймаючи адаптацію як норму для будь-якої роботи в Україні.

Менеджерка колекції Оксана Лепесієнко наголошує: архів, який формується під час війни, має говорити і зараз, і після неї.

Стійкість як щоденна практика

Підтримувати цю роботу неможливо без турботи про ментальне здоров’я. Команда говорить про терапію, спорт, час із близькими, звичку дозувати новини і щоденне рішення продовжувати працювати.

«Ми біжимо довгу дистанцію, де невизначеність стала константою», — підсумовує Оксана Карп’юк.

Попри втому й невизначеність, робота тримається на спільноті та вірі в майбутнє.

Війна триває.
Робота — теж.

У команді музею працюють люди, які цікавляться розвитком громадянського суспільства музейною справою та сферою культури загалом, готові працювати з сенситивними темами — як на внутрішню аудиторію, так і для адвокації за кордоном. Перевагою для наших потенційних колег буде інтерес до тем памʼяті, меморіалізації, документування. 

Про музей

Музей воєнного дитинства — незалежна інституція, що документує досвіди людей в Україні, на чиє дитинство вплинула чи продовжує впливати війна. Основа архіву музею — історії російсько-української війни. Крім того, музей записує історії людей, які були дітьми під час Другої світової війни та інших воєнних конфліктів. Предмети з колекції та повʼязані з ними історії експонуються на виставках в Україні та за кордоном. Мета музею — зробити публічний наратив війни інклюзивнішим, щоб усі могли розповісти свої історії.

Обовʼязки

• розробка та реалізація комунікаційної стратегії (в межах розробки організаційної стратегії)
• управління командою комунікацій (наразі у музеї є комунікаційна менеджерка та менеджерка цифрових платформ)
• планування комунікаційних активностей музею в довгостроковій перспективі та в межах проєктів
• координація з командою, партнерами, центральним офісом та іншими стейкхолдерами
• формування комунікаційної рамки проєктів та меседж-боксів для різних аудиторій
• ведення комунікаційних проєктів музею
• моніторинг результатів комунікаційних активностей, звітність і рекомендації щодо підвищення ефективності контенту

Навички та досвід

• досвід роботи від 3 років в комунікаціях у громадському секторі та/або у сфері культури 
• портфоліо втілених комунікаційних кампаній та проєктів  
• досвід управління командою
• системне мислення та навички планування
• вільне письмове та усне володіння українською та англійською мовами (С1) обовʼязкове

Умови роботи

• повна зайнятість
• змішаний формат роботи (в офісі в Києві та дистанційно)
• корпоративне навчання, можливості професійного розвитку
• можливі відрядження Україною та за кордон

Надсилайте свої резюме, посилання на раніше втілені проєкти та короткий мотиваційний лист про те, чому вам цікаво працювати в команді комунікацій музею до 11 січня 2025 року на pressua@warchildhood.org 

Відібраних кандидатів і кандидаток ми запросимо згодом на інтервʼю. Співбесіди пройдуть онлайн.

Про виставку

Сленгове слово «імба», що прийшло з ґеймінгу, описує щось надміру круте і сильне — таке, що порушує рівновагу. Стан, який водночас приваблює й тривожить. Підлітковий вік — час різких зсувів: між дитинством та дорослішанням, вразливістю і бунтом, утвердженням себе в суспільстві й водночас запереченням нав’язаних ним норм. 

Для учасниць лабораторії сучасного мистецтва та документування IMБALANCE ця метафора стала ключем до розуміння себе і світу навколо. Упродовж трьох місяців вони досліджували зміни та шукали способи їх зафіксувати і переосмислити. Через лекції та воркшопи із запрошеними спікерами учасниці знайомилися з різними мистецькими практиками — перформансом, відеоартом, інсталяцією та іншими — і вчилися працювати з темами пам’яті, історії та довкілля. Також учасниці дізналися, як матеріал, колір, звук, рух та інші складові мистецтва можуть стати ретрансляторами особистого або колективного досвіду.

У спільній виставці учасниці представлять власні художні висловлювання, створені під менторством Дар’ї Молокоєдової — мультимедійної художниці з Краматорська, яка досліджує теми пам’яті та дитинства. 

«У межах лабораторії учасниці не лише звернулися до свого досвіду дорослішання в час російсько-української війни, а ще й осмислювали власні стосунки з природними та урбаністичними ландшафтами, предметами, звуками та їжею як зі свідками та співучасниками цього процесу дорослішання та визначення себе — в просторі, що так само намагається віднаходити стан рівноваги», — поділилися куратори виставки Дар’я Молокоєдова та Андрій Борутя. 

Дата й місце проведення

Дізнатися більше про шлях пошуку власного «я» у мінливі часи підліткового віку можна вже зовсім скоро на виставці IMБALANCE. Виставка триватиме з 12 по 29 червня у Довженко-Центрі (Довженко-Центр, вул. Васильківська, 1, Київ). 

Проєкт створений за підтримки Програмного офісу forumZFD в Україні та Українсько-данського молодіжного дому у партнерстві з  Довженко-Центром. 

Що робити?

Менеджер(-ка) колекції відповідає за належне зберігання архіву аудіозаписів та колекції цифрових та фізичних предметів Музею та роботу з ними відповідно до етики, політик та процедур організації. 

Завдання:

— архівувати аудіозаписи інтерв’ю та фізичні і цифрові предмети колекції;

— робити короткі описи предметів музейної колекції англійською мовою;

— працювати з інформаційними базами колекції музею (наповнення, систематизація тощо);

— вести облік та визначати потребу у розхідних матеріалах для зберігання колекції;

— координувати прийом матеріалів від дослідників та перевіряти поданий пакет на відповідність технічним критеріям;

— супроводжувати предмети з колекції музею під час монтажу та демонтажу виставок;

— інші завдання пов’язані з колекцією, наприклад, участь у формуванні річного плану роботи з колекцією, участь у відборі експонатів для виставок, координування роботи волонтерів, участь у публічному представлені методики роботи з колекцією тощо.

Кого ми шукаємо?

— системну, уважну до деталей та відповідальну людину;

— зі знанням англійської мови від рівня B1 (для роботи з базою даних, написання описів предметів, можливості пройти онбординг від центрального офісу);

— досвід роботи з архівами та фондами буде перевагою;

— із наявним ФОП або готовністю його відкрити.

  Які умови?

—  графік роботи: понеділок – п’ятниця, з 10:00 до 18:00, офлайн в офісі в центрі Києва (за домовленістю можлива часткова віддалена робота);

— конкурентна заробітна плата за результатами співбесіди;

— 24 дні оплачуваної відпустки на рік;

— повага до особистих кордонів та неробочого часу, взаємопідтримка та увага до психологічного стану працівників.

  Куди писати?

Резюме та мотиваційний лист надсилайте на адресу info.ukraine@warchildhood.org із поміткою «Менеджер/ка колекції Музею воєнного дитинства» в темі листа.

Дедлайн — 21 квітня.

Окупація Криму безпосередньо впливає на дітей і підлітків. Проте навіть російські наративи не здатні стерти їхні теплі спогади про Україну, які додають сили боротися далі. 

Наша сьогоднішня історія про маленького глиняного птаха – символа надії і справедливості, що подолав довгий і складний шлях із Криму до Києва, щоб розповісти історію Сафіє з Сімферополя. 

Сафіє поділилася з Музеєм воєнного дитинства своєю історією про рідний Крим іще в жовтні 2023 року, але сам птах дістався до нас лише нещодавно — в лютому 2025-го.

Проте іще до того як глиняний виріб опинився в музеї, його фотографія стала частиною наших виставок. Вона свідчила про те, що іграшка досі лишається на окупованій території.

Тепер у Музей воєнного дитинства завітав сам птах, і зараз ми розповімо, яким була його дорога.

Свій шлях птах почав у Сімферополі, рідному місті Сафіє, яке вже 11 років лишається під російською окупацією. Відправити щось звідти – дуже нелегко. Але сім’ї дівчинки це вдалося. 

Спершу птах вирушив на територію Росії, адже це єдиний спосіб виїхати з Криму. Вже звідти йому вдалося доїхати до Тбілісі. Наступна зупинка — Берлін, іще на крок ближче до музею. Потім була Вінниця, де птах нарешті відчув українське повітря під крилами. Ну а насамкінець, після довгих місяців мандрів і очікувань, він опинився в Києві.

Кілометри, кордони — все позаду. Тепер він — частина колекції Музею воєнного дитинства, як і історія Сафіє.