Особисті та локальні історії стають основою для ширших дослідницьких, культурних і мистецьких практик. 

У програмі воршкопів «Перетворюючи досвід у знання» від Музею воєнного дитинства дослідники та фахівці зі сфери культури ділитися методами документування, дослідження та створення публічних проєктів, що працюють із локальною пам’яттю і досвідами окремих соціальних груп.

Лектори розповіли, як трансформувати особистий досвід чи уважне споглядання досвіду інших у дослідження, культурний чи мистецький проєкт, фільм або навіть інституцію.  

Гортайте нижче, щоб переглянути записи розмов.

Серія воркшопів

Зареєструватися на наступні воркшопи

Еволюція концепцій дитинства в Радянському Союзі

Як локальна історія трансформує простір житлового району. Досвід платформи «Острів»

Коли? У четвер, 27 листопада, о 18:00 (за Києвом)
Де? На платформі Zoom
Для кого? Дослідниць і дослідників, вчителів, журналістів, істориків і всіх, хто працює з документуванням.

Дізнатися більше

Якою була взаємодія між владою та дітьми в різні періоди радянської історії? Як суспільство реагувало на зміни в політиці влади щодо дітей?

Юлія Скубицька розповість про те, як змінювалися погляди радянської влади на дитинство від 1920-х до 1980-х років. Вона пояснить, чи можливо було втілити ідеологічні уявлення про «правильне» радянське дитинство і що цьому заважало. Також вона поділиться думками про те, як радянська концепція дитинства вплинула на сучасну політику РФ щодо дітей.

Реєстрація
Коли? Четвер, 4 грудня, о 18:00 (за Києвом)
Де? Платформа Zoom
Для кого? Дослідниць і дослідників, вчителів, журналістів, істориків і всіх, хто працює з документуванням.

Дізнатися більше

Як локальна історія може надихати на зміни та об’єднувати спільноту в житлових районах? Як можна відновлювати закинуті простори через роботу із сенсами, реактуалізацію історії та залучення місцевих мешканців?

Світлана Довгань та Костянтин Кучабський розкажуть про низовий активізм та як він може вирішувати проблеми культурної інфраструктури житлових районів. Вони поділяться прикладами нестандартних комеморативних практик та практичними порадами про те, як через локальну історію надихати на зміни та об’єднувати спільноту в житлових районах. 

Реєстрація

Як ми можемо досліджувати локальну історію | Андрій Борутя

Як особистий досвід чи спостереження за досвідом інших можуть перетворитися на дослідження, проєкт, фільм або інституцію?

Андрій Борутя розповів, чому локальна історія важлива для громад, ініціатив і культурних середовищ, та показав, де шукати джерела — від архівів до локальних медіа. Учасники дізналися, як дослідницька робота переходить у публічну історію, виставкові формати чи мистецькі практики, а також ознайомилися із сучасними методами документування досвіду й роботи з усною історією.

Колективна пам'ять та форми репрезентації Сходу України | Віталій Матухно

У чому особливість роботи з колективною пам’яттю Донеччини та Луганщини? Як персональний досвід може стати поштовхом до дослідження досвідів свого покоління?

Віталій Матухно представив історію та трансформацію проєкту «Галерея Неотодрешь» і розповів, як повномасштабна війна змінила його роботу, зокрема через проєкт «14-8-22». Він  презентував книгу «За нас, за вас і за Донбас» та поділився принципами її створення та значенням альтернативних підходів до документування, які розвивають незалежні ініціативи.

Історія як цінність: етика роботи дослідника усної історії | Вікторія Нестеренко

Як забезпечити поінформовану згоду на інтерв’ю та водночас зберегти конфіденційність учасників, дозволивши їхнім історіям бути почутими?

Вікторія Нестеренко розповіла про створення безпечного простору для респондентів, принципи відповідального документування досвідів дітей та важливість автентичної репрезентації голосів учасників. Окрему увагу вона приділила темі турботі дослідника про власний ресурс, адже робота з чутливими темами потребує стійкості та підтримки.

Усна, візуальна та публічна історія: досвід «Після тиші» | Анна Яценко, Андрій Усач

Чому експедиції регіонами України важливі для запису усноісторичних інтерв’ю і як зібрані матеріали стають основою публічноісторичних проєктів?

Андрій Усач та Анна Яценко розповіли про польові експедиції, під час яких записували усноісторичні інтерв’ю та оцифровували сімейні архіви. Спікери показали, як ці матеріали перетворюються на виставки, документальні фільми, подкасти та графічні історії, допомагаючи осмислювати травматичне минуле.

Документалістика як хроніка часу | Богдан Приходько

Як кіно може стати способом рефлексії і які етичні питання виникають під час створення документальних стрічок?

Богдан Приходько розповів про документальне кіно як спосіб зберегти простір і час, що зникають, а також як інструмент терапії, рефлексії та зцілення для героїв, команди й глядачів. Він поділився досвідом роботи з дорослими та дітьми з Донеччини, які постраждали від війни, і пояснив, чому важливо збирати спогади та свідчення українців для майбутніх поколінь.