Яким був 2025-й для Музею воєнного дитинства? Світлана Осіпчук та Оксана Карпʼюк підбивають підсумки року та діляться своїми рефлексіями.
Читайте їхні думки далі 👇🏻
«Щоб говорити про покоління, треба дати йому слово»: Світлана Осіпчук про місію Музею воєнного дитинства в Україні
Кожен новий воєнний рік показує нам, як важливо системно документувати дитячий досвід. Тема дитинства — одна з найбільш вразливих до маніпуляцій та інструменталізації під час війни. Замість дітей часто говорять дорослі. Тому нам буває складно побачити, як же насправді виглядає дитинство під час війни.
Урешті, щоб говорити про покоління, треба дати йому слово. Цей принцип залишається ключовим для нашої роботи. Зараз у нашому архіві зібрано вже близько 800 історій. Ми прагнемо показати людям, чиє дитинство зачепила війна, що їхній досвід важливий, що в них є можливість розповісти свою історію, а суспільство здатне їх із повагою вислухати й підтримати.
Для самих дітей розповідь власної історії — один зі способів пережити й подолати складні досвіди. Музей дає можливість висловитись як через інтервʼю, так і через альтернативні мистецькі практики. Для багатьох участь у таких проєктах — чи не перша нагода бути почутими, спертися на власну історію, побудувати її цілісною.
Для нас це змога зберегти живий контакт із людьми, для яких ми працюємо. Історії, розказані дітьми та підлітками, дають змогу побачити й краще зрозуміти це покоління, його бачення й прагнення. Нам важливо не чекати завершення війни, а вже зараз чути одне одного і створювати можливості будувати горизонтальні звʼязки та спільноти.
Світлана Осіпчук
програмна директорка Музею воєнного дитинства в Україні
Оксана Карпʼюк про стійкість організації в часи війни і змін
2025 рік став трансформаційним для музею — ми виросли у спроможну системну організацію з інституційними знаннями, налагодженими процесами та водночас залишились гнучкими та чутливими до тем, з якими працюємо. Це заслуга як команди, основи змін та росту, так і партнерів організації, які були з музеєм впродовж п’яти років становлення та є з нами зараз. Разом ми будуємо інституційну стійкість музею, яка дозволяє документувати та транслювати дитячий досвід.
Керувати Музеєм воєнного дитинства в Україні означає дбати про його розвиток та постійно адаптуватися до наявних ризиків — як безпекових, так і значно ширших. Цього року ми значно посилили систему фінансування, перейшовши на диверсифіковану мапу донорів. Це один з факторів стабільності, здатності бути опірними до негативних змін.
Музей воєнного дитинства — міжнародна організація, яка почала з документування дитячого досвіду під час війни у Боснії та Герцеговині, а зараз працює з різними війнами та конфліктами у світі. Ми спираємося на досвід колег, проте розуміємо, що феномен воєнного дитинства в Україні потребує окремого сфокусованого дослідження. Щоб залишатись актуальними в українському суспільстві, ми розвиваємо власні напрями роботи й адаптуємо методологію.
Нашу субʼєктність як української організації, що працює в локальному контексті, тепер також підсилено й юридично — цьогоріч ми почали діяльність як громадська організація «Центр досліджень дитинства у збройних конфліктах». Однак у зовнішній комунікації зберігаємо бренд Музею воєнного дитинства, дотримуємось засадничих принципів міжнародної організації й продовжуємо працювати задля втілення спільної місії.
Оксана Карпʼюк
операційна директорка Музею воєнного дитинства в Україні
Більше про ключові події музею у 2025 році читайте тут.
