Музей воєнного дитинства зберігає особисті досвіди людей, на чиє дитинство вплинула війна. Його мета — дати кожному можливість розповісти власну історію.
Для цього команда дослідників записує інтервʼю й просить усіх респондентів та респонденток передати в музейну колекцію предмети, пов’язані з їхніми розповідями. Ці предмети експонуються на виставках в Україні та за кордоном.
Ваша історія може стати частиною музейного архіву, що допоможе зберегти пам’ять і підтримати тих, хто зараз проживає подібні досвіди.
Найголовніше — ваше бажання поділитися спогадами. Якщо ви передумаєте, то будь-коли можете відмовитися або відкликати свою історію чи забрати предмет.
Щоб розповісти свою історію й передати предмет в архів музею – заповніть заявку нижче, і ми вам напишемо чи подзвонимо.
Музей прагне дати можливість кожному розповісти власну історію дорослішання під час війни — у минулому чи сьогодні. Формальна вимога лише одна: на момент початку воєнних дій вам має бути менше 18 років.
Інтерв’ю має форму діалогу, що складається з відкритих запитань і відповідей у довільній формі. Інтервʼю записується на диктофон (без відео). Про розмову можна домовитись як наживо, так і онлайн.
Інтервʼю проводять дослідники та дослідниці музею — історики, соціологи або фахівці з соціальної роботи. Всі вони пройшли тренінги для роботи з дітьми, зокрема про етику та методи збору інформації, а також мають великий досвід участі в усноісторичних проєктах. Про дослідників та дослідниць музею можна дізнатися в розділі Команда.
Ні. Коли йдеться про власний досвід, немає правильних і неправильних відповідей. Діти вільні обирати, що саме хочуть розповісти. Відкриті запитання лише допомагають скерувати розмову.
Згоду на інтерв’ю можна відкликати будь-коли — до, під час або після запису. Навіть якщо історія вже записана, її можна забрати з архіву музею — разом із переданим предметом.
Ми питаємо,, як змінилося внаслідок війни ваше щоденне життя — навчання, розваги, умови проживання, ігри, — а також чи доводилося вам через війну переїжджати і якими були умови таких подорожей. Ви можете відмовитися відповідати на будь-яке запитання.
У архіві музею в Києві. Музей має власну систему обліку переданих предметів, щоб використовувати їх у виставках в Україні та за кордоном. Усі речі зберігаються з дотриманням стандартів музейного зберігання.
Для музею важливо зберігати приватність респондентів. Щоб відвідувачі публічних виставок краще розуміли контекст історії, ми вказуємо лише імʼя, місце й рік народження (або вік). Якщо у вас є побоювання, що вас можуть впізнати, ви можете зазначити псевдонім або вказати тільки регіон, а не населений пункт. А ще у вас є можливість ознайомитися з транскриптом (текстовим записом) інтервʼю і виключити з нього чутливі дані чи випадкові обмовки або ж залишити інструкції для команди музею, як краще (не) використовувати ваше інтервʼю. Деякі з наших історій підписані «Анонім» саме на прохання респондентів і респонденток.
За згодою учасників та учасниць, публічною стає лише коротка частина їхнього інтервʼю, яка може експонуватися на виставках музею та публікуватися у медіа та соцмережах разом із предметом, що з нею повʼязаний.
