Харків за сорок кілометрів від кордону з Росією, наше становище було вразливим. Щоб техніка дісталася міста, не треба багато часу. Могло статися будь-що. Тоді заспокоювало, що ти залишаєшся на зв’язку з усім світом, є якийсь уявний контроль над ситуацією.
На третій день після повномасштабного вторгнення на пів дня вимкнули світло. Коли вимикається світло – не працює вода, опалення. І найгірше – немає зв’язку та інформації.
Коли вимкнули світло, я забула поставити телефон у режим польоту. За ніч мій телефон майже розрядився. З того часу, коли він не заряджений на повну, в мене починається мандраж. Тому, поки ми не виїхали з Харкова, в мене телефон був на зарядці 24/7. Я цим собі посадила акумулятор, але тоді мені було якось спокійніше.
Єлизавета, нар. 2005
м. Харків