Моя бабуся привезла цю машинку з Маріуполя. У мене були дві прабабусі в Маріуполі. Вони там перебували на момент бойових дій. В однієї залишився будинок живий, а в другої ні. Друга зникла безвісти. У її будинок танк вистрілив, увесь будинок згорів. Залишився тільки один живий під’їзд, але вона не в цьому під’їзді жила. І на фото начебто її бачили, але ми не знаємо, де вона, до нинішнього часу.
А другу бабусю ми знаємо, де вона, бо в її будинок не було влучань. Там тільки згорів один під’їзд. Вона щоденник вела. Там буквально цей щоденник провела лише десять днів після початку бойових дій, а потім закінчилася паста в ручці. За якісь гроші ми її вивезли. З Маріуполя на Бердянськ, а далі на Дніпро.
А потім за пару днів до мого дня народження хрещений поїхав у Дніпро по бабусю. Вони навіть смішні відео скидали, щоб нам легше стало. Вони їдуть, траса повністю порожня. Тобто вони самі, стали в два ряди і їдуть, ніби машинка поїдає смужки. Було чути на задньому фоні, як бабуся сміялася.
Віктор, нар. 2012
м. Київ