Є таке слово кримськотатарською — саткъын (satqin), перекладається як «продажний». Ми так називали всіх, хто змінилися після окупації. До чотирнадцятого вони займали українську позицію, а після — російську.
Наша викладачка музики теж саткъын. Наприклад, ми вчили пісню «Україна моя». Там такі рядки: «Україно моя, ти найкраща у світі, зелені поля, Україно моя, я тебе люблю». На початку 14-го ми з нею виступали. А після викладачка нам почала російські пісні давати.
У 16-му ми з родиною поїхали подорожувати. Однією з наших зупинок був Кам’янець-Подільський. Ми пішли в замок, там була маленька крамничка з різними виробами. Дуже гарна.
Ми розговорилися з власницею. Вона попитала, звідки, ми сказали, що з Криму. Батьки мене попросили заспівати оцю пісню, яку ми співали в школі. Мені всі аплодували, і власниця подарувала мені свистульку у формі пташечки. Вона досі асоціюється з такими теплими-теплими спогадами з нашої поїздки.
Сафіє, нар. 2004
м. Сімферополь