Якось я гуляв з друзями на Шевченківському районі, ми сиділи в парку на лавочці, розмовляли. Та в один момент прилетіла ракета в АТБ, яке стояло за три-чотири хвилини від нас. Цей квиток я отримав, коли вертався додому після того на автобусі.
Я вирішив його зберегти, тому що як на нього дивлюсь, зразу чую свої спогади у той день. Цей вибух я запам’ятав на все життя.
Не уявляю, як ми будемо жити після війни. Я вже звик і не знаю, що буде, коли війна закінчиться.
Максим, нар. 2009
м. Запоріжжя